Ейдетика

                                                                 Ейдетика.                                                                                         Використання символів на логопедичних заняттях

В середині 80-х років ХХ ст. російський вчений Ігор Матюгін розробив ігрову систему, яка покращує сприймання та відтворює інформацію, спираючись на властиве кожній людині вміння уявляти та фантазувати. Він запропонував використовувати весь спектр уявлень і фантазій: зорових, рухових, тактильних, нюхових та смакових. Чисельні експерименти довели, що пам’ять людини тісно пов’язана з її уявою та уявленнями – “ейдосами”, як казали древні греки. Методика отримала назву “Школа ейдетики”. Сьогодні ця ігрова методика популярна серед тих, хто прагне неформально ставитися до процесів пізнання та навчання. Завдяки розвиткові образної уяви та яскравої фантазії, ейдетика допомагає використовувати ті виняткові можливості, “резерви”, які є у кожного з нас.

Чи помічали ви, з якою легкістю ваша дитина запам’ятовує фрази з мультфільмів, рекламних роликів, слова з пісень? А скільки зусиль їй треба докласти для того, щоб запам’ятати віршик, правило чи таблицю множення? До того ж, вивчений віршик дитина забуває через тиждень – два, а улюблені фрази пам’ятає місяцями. У чому ж тут справа? А справа в тому, що діти сприймають та запам’ятовують інформацію через світ образів. В першому випадку основою для запам’ятовування став яскравий образ, а в другому – нав’язана дорослим інформація. Перші 5-7 років права півкуля, відповідальна за уяву, розвивається у людини швидше за ліву, відповідальну за логічне та аналітичне мислення. Ось чому яскраві образи такі важливі у житті ваших дітей.

За допомогою яскравої дитячої уяви можна швидко і надовго запам’ятати потрібну інформацію. А головне – таке навчання, основане на грі та фантазії, зовсім не обтяжує дитину, навпаки – переключає її на діяльність іншої півкулі, отже – дитина відпочиває. До того ж, застосовуючи методи ейдетики, ми підключаємо інші відчуття: слухові, тактильні, рухові, нюхові і навіть смакові! Таким чином відбувається розвиток усіх видів пам’яті і, як наслідок, ефективність навчання покращується.

Відомий факт: інформація, приправлена позитивними емоціями, сприймається вдвічі швидше і тримається у пам’яті набагато довше! Доведено, що емоційно негативна інформація блокується підсвідомістю і пам’ять намагається до неї не повертатися. З позитивною – все навпаки. Ось чому, коли навчання супроводжується позитивними емоціями, його результати просто неймовірні.

До того ж розвинена уява допомагає у різних життєвих ситуаціях: ефективно відпочити, швидко вийти зі стресового стану, зняти пригнічений настрій і навіть поліпшити своє здоров’я. Адже значна кількість психологічних методів базується на спрямованому фантазуванні, візуалізаціях та різного роду уявленнях!

Сучасні методики навчання та виховання орієнтують, зокрема, на використання проблемних ситуацій. Ще Л.Виготський зазначив, що навчальні завдання завжди мають випереджати досягнутий дітьми на даний час рівень розвитку. Тобто проблеми, які постають перед ними, не повинні бути занадто легкими, а отже, вирішити їх можна лише інтенсивно напружившись розумово.

Особливої актуальності ця проблема набуває стосовно навчання дітей, яким притаманні певні мовленнєві вади, що зумовлюють серйозні утруднення в опануванні основними програмовими завданнями.

Щоб забезпечити належний розвиток мовлення дошкільнят, педагогові важливо усвідомити, що він має не тільки говорити сам, скільки створювати умови для багатофункціонального використання дітьми усного слова. Методика спільного навчання дає їм змогу набувати навичок міжособистісного спілкування в ігрових групах, склад яких постійно змінюється.

Оперування символами наближує дитину до природного, а не штучно-примусового вимовляння звуків, створює безпосередні передумови для самостійної корекції їх, для звукового самовдосконалення. До того ж символізація наочного матеріалу дає змогу коригувати не лише якийсь один звук, а кілька звуків водночас.

Символ – це немовби жива істота, яка може літати, шипіти, гарчати, бігати, повзати, гудіти, свистіти, щоб досягти головного результату – правильного звучання звука як у свідомості дитини, так і в артикуляції.

При використанні символів дитині значно легше засвоїти поняття, коли воно не тільки показане логопедом, а й позначене зрозумілим, близьким для дитини образом, легким для сприймання. Ці символи використовуються не один рік і довели свою ефективність. У старших групах при використанні символізації в навчальному процесі у дітей немає проблем зі звуковим аналізом. Дитина усвідомлює поняття “звук”, не зливає, як це зазвичай буває, приголосний з голосним.

В свої роботі ми використовуємо символи на всіх етапах. Це дає можливість активізувати всі види аналізаторів, а це набагато пришвидшує навчальний процес.

Використання символів не втрачає своєї актуальності на всіх етапах логопедичної роботи. На кожному занятті діти зустрічаються із символами. Це розвиває мислительні процеси, пам’ять, увагу, а також виховує самостійність, наполегливість.

Рівень розвитку розумових здібностей дошкільнят і молодших школярів чимало важить для успішного оволодіння ними програмним матеріалом. Розвивальний ефект навчання залежить від того, які знання повідомляються дітям і в який спосіб.

Застосування образів-символів мовних звуків у корекційній роботі з дітьми дає змогу повніше використовувати резерви розумового розвитку дитини, а також створювати належне навчально – розвивальне середовище. Педагогічна технологія з опорою на образи-символи (за М. Фомичовою) передбачає не лише формування відповідних артикуляційних навичок, а й саморозвиток, самоконтроль, самокорекцію вад вимови звуків; перехід від активності дорослого до активності самої дитини.

Використання ж символів у корекційній роботі створює відповідне предметно-стимулююче середовище, яке забезпечує формування сенсомоторної цілісності дітей (емоційності, інтелекту, волі), підтримує єдність думки, почуттів і дій.

Таким чином, завдяки використанню образів-символів логопед може уникати мовно-корекційного тиску на дитину, щоб не пригнічувати її. До того ж символ породжує творчий потенціал, збільшує зацікавлення, розвиває мотивацію, сприяє кращому засвоєнню корекційно-навчального матеріалу, підводить до самостійного засвоєння дітьми норм правильної вимови звуків рідної мови.

Спочатку дитина навчається правильно вимовляти звук із допомогою дорослого та певного образу-символу; потім спирається лише на символ; а згодом обходиться вже без нього (в міру автоматизації вимови). Впровадження цієї технології у практику стимулює перехід зони найближчого розвитку в актуальний розвиток самокорекції звуків. На початковому етапі автоматизація звука за допомогою символу відбувається на рівні механічного засвоєння, а з часом поступово переходить на рівень свідомого використання знань та орхоепічних навичок.

Спираючись на ейдетику, розроблені відповідні прийоми використання образів – символів у логопедичній роботі з дітьми.

Ейдетичні прийоми:

прийом оживлення символу

Цей прийом допомагає дитині не лише почути конкретний звук, а за допомогою зорового образу ще й “побачити” його у словах, у тексті.

Наприклад, у навчально – ігрових ситуаціях оживлений символ “жук” виконує певні дії (літає, сидить, повзе, лежить) на тлі протяжного звучання: Ж-Ж-Ж… У слові жаба дитина впевнено вимовляє звук “Ж”, тому що малюнок – символ жука асоціюється в неї із відповідним звуком.

Прийом перевтілення

Тут дитина сама виконує роль живого символу, витвореного в її уяві, входить в його образ, фіксує свої почуття, емоції. А позаяк власний досвід утримується в пам’яті найкраще, то й ефект запам’ятовування – як звучить та артикулюється звук – значно сильніший.

Входження в образ живого символу допомагає самостійно концентрувати увагу на певному звуці, правильно вимовляти його, а відтак долати свою невпевненість щодо правильного виконання того чи іншого завдання з певним звуком. У ході ігрових ситуацій та перевтілення у живий символ у дитини вдосконалюються артикуляційні навички, закріплюється правильна вимова звука, розвивається фонематичний слух.

Скажімо, у грі “Жуки полетіли на прогулянку” (до лісу, на поле, на луку) дитина, уявляючи себе жуком, імітує й озвучує його політ, чітко вимовляючи звук “Ж”. З кожним разом завдання для “жука” змінюються, ускладнюються.

Зазначений прийом передбачає під час ігор з автоматизації та диференціації звуків оптимальне використання систем – аналізаторів: зорової, слухової, кінестетичної, моторної. Це допомагає дітям краще запам’ятовувати правильну вимову самого звука і слів із ним, проявляти самостійність та самоконтроль.

Виконуючи такі маніпулятивно-мовленнєві завдання, діти “бачать”, чують, відчувають, вимовляють потрібні звуки, співвідносячи їх із відповідними символами. Те саме спостерігається, коли вони співвідносять символ із літерою, читають склади та слова.

Прийом зацікавлення

Попри те, що в пропонованій структурі використання образів-символів звуків поданий прийом останній, за логікою навчального процесу він є провідним. Цей прийом активізує дітей, підвищує мотивацію та результат корекційних занять. Під час роботи із символами увага концентрується не на самому звукові, а на конкретному виді діяльності: “жук літає і гуде”; “бджола гуде, збирає і несе мед до вулика”; “собака бігає, гарчить”; “змія виступає в цирку і шипить” тощо. Це викликає цікавість і захоплення, бажання працювати над звуком. Тож дитині не доводиться докладати спеціальних зусиль, адже включається мимовільне запам’ятовування. Їй цікаво погратися з близькими, знайомими й зрозумілими символами. Завдяки цьому звуки засвоюються природним шляхом, без натиску й перевантажень, корекційно-навчальний процес стає цікавим і доступним для всіх дітей-логопатів.