Фізичне виховання дітей у сім’ї

Фізичне виховання дітей в сім’ї

«Здоров’я і щастя наших дітей багато в чому залежить від організації фізичної культури в школі, сім’ї. Активний руховий режим – єдиний засіб, який спроможний  «нейтралізувати» наслідки годин наполегливого навчання».

М.М. Амосов

Сперечатись зі статистикою – марна і безнадійна справа. Вона«знає» все. Знає вона, як це і не прикро, що поміж ви­пускників наших шкіл здо­ровий лише кожен дев’ятий-десятий, тоді як серед учнів молодших класів відносно здоровими є три чверті дітей.

Причин, чому са­ме в школі пере­важна більшість наших дітей втрачає своє здоров’я, багато, але основними серед них с навчальне переван­таження і малорух­ливий спосіб життя. Чи не абсурдна сама ця думка? Діти і обмеженість рухової активності? На жаль, це так. Давайте подивимось на типо­вий навчальний день школя­ра: шість-сім уроків (7 го­дин); на якісне виконання до­машніх завдань — ще 2-3 години; а посидіти 2-3 годи­ни перед екраном телевізора — ось і набігає 12-13 годин за добу того, що медики і фізіологи визначили як «хво­робу» XX сторіччя — гіподинамію.

Наші діти постійно оточені любов’ю батьків, однак досить часто вона бу­ває нерозумною. Намагаючись нада­ти максимум задоволень і комфорту своїй дитині — батьки тим самим створюють багато труднощів як для себе, так і для неї — в школі, а пізніше, і в самостійному житті.

Всі батьки хочуть, щоб їх дитина виросла здоровою, сильною і міцною, однак часто забувають про те, що добрі фізичні кондиції обумовлені в першу чергу її руховою активністю.

Основне завдання даної статті — переконати батьків в тому, що не­обхідно піклуватись про правильний розвиток у дитини основних рухових навичок, починаючи з молодшого віку, а також одночасно наочно пока­зати, які фізичні вправи найбільш важливі для його нормального розвитку, коли і де слід починати займатись.

Через сімейне виховання ми зможемо охо­пити практично всіх дітей щоденними фізичними заняттями.

У фізичному вихованні дітей у сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами — від простих (ранкова гімнастика) до складних (тренування в обраному виді спорту).

Можна рекомендувати наступні форми занять фізичними вправами дітей в сім’ї:

  • ранкова гігієнічна гімнастика:

  • ранкова спеціалізована гімнастика;

  • фізкультхвилинки;

  • заняття з загальної фізичної підго­товки;

  • самостійні тренувальні заняття;

  • участь у змаганнях;

  • прогулянки (піші, лижні, велосипедні),

  • загартовуючі процедури;

  • туризм;

  • рухливі і спортивні ігри.

Що саме вибрати для фізичного виховання дітей у сім’ї залежить від їх віку, статі, стану здоров’я і фізичної підготовленості.

КОЛИ НЕОБХІДНО ПОЧИНАТИ ЗАЙМАТИСЯ ФІЗКУЛЬТУРОЮ

Починайте займатися з немовлям з перших днів його життя. З обережніс­тю ставтесь до ніжних тканин немов­ляти, тому попереднє ознайомлення з анатомо-фізіологічними особливос­тями дітей в спеціальній літературі принесе тільки користь.

Основним періодом занять батьків з дітьми є вік від 2 до 6-7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім’ї, незважаючи на те, що в цьому віці з’являються і інші можливості для фізичного розвитку дитини — в школі, спорттовариствах, культурно-освітніх закладах, де дитина займається під керівництвом спеціалістів з фізичного виховання і спорту.

КОЛИ І СКІЛЬКИ ЗАЙМАТИСЬ

Можливість включити в розпорядок дня сумісні заняття одного з батьків з дитиною існують завжди. Необхідно приділити дитині кожного дня хоча б декілька хвилин. Намагайтесь визна­чити оптимальний час для занять в розпорядку денному вашої сім’ї і в подальшому завжди дотримуйтесь його. Перш за все слід дотримуватись принципу систематичності, щоб дити­на поволі звикла до занять, щоб вони стали для неї щоденною потребою.

Ранкові заняття мають ту перевагу, що відразу після сну «розминаються» м’язи тіла, покращується кровообіг в тканинах. Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і вже знайомі вправи, враховуючи, що пе­реважно не вистачає часу і витримки для навчання нових, більш складних вправах. Тривалість ранкових занять не більше 10 хвилин.

До обіду слід обов’язково дати ди­тині можливість прогулятись, покататись на дитячому велосипеді або са­мокаті, погратись з іграшками — най­краще на свіжому повітрі. Якщо є час, можна в ці години провести 15-20- хвилинний більш інтенсивний урок, включивши в нього вправи для вели­ких груп м’язів.

Після обіду дитина дошкільного віку повинна спати або хоча б спокійно ле­жати не менше 2 годин. Після сну ко­рисними є нетривалі збуджуючі впра­ви і більш тривалі, по можливості,, на відкритому повітрі.

Заняття у другій половині дня по­винні надати дитині більше часу для засвоєння різноманітних рухів з пред­метами (іграшками, велосипедом і ін.) ; і для вправ на гімнастичних стінках, , гойдалках — бажано разом з іншими і дітьми одного віку.

Вправи перед вечерею — найбільш часта форма занять, так як батьки, як правило, вдома і хоча б один із них може позайматись із дитиною. В цей період є час для оволодіння акробатичними вправами, проведення ігор і удосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять з дітьми до 6 років —20-30 хви­лин, з 6-7-річними—до 45 хвилин.

Після вечері займатись з дітьми фізичним вихованням не рекомендується оскільки інтенсивна рухова діяльність після їжі шкідлива (це твердження стосується будь якого часу доби), і, крім того, після фізичних вправ діти важко засинають.

Обов’язково слід використовувати на­йменшу можливість порухатись разом з дитиною на свіжому повітрі — частіше за все вона з’являється у вихідні дні.

ЯК ЗАЦІКАВИТИ ДИТИНУ ЗАНЯТТЯМИ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ

Здорову дитину не треба примушу­вати займатись фізичною культурою — вона сама потребує рухів і з задово­ленням виконує все нові і нові завдан­ня. Ні в якому разі не слід примушува­ти дитину виконувати той чи інший рух або перетворювати заняття в неціка­вий урок. В зв’язку з цим тренування повинні проходити у вигляді гри, тоді дитина весь час буде знаходитись у гарному настрої. Поступово залучайте дитину у все нові види ігор і забав, сис­тематично повторюйте їх, щоб дитина міцно засвоїла вивчені вправи. Чудово, якщо ви підбадьорите дитину, покаже­те яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять до­поможе також і демонстрація його вмінь перед іншими членами сім’ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах і бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.

Якщо у дитини немає бажання за­йматись, проаналізуйте причини не­гативного відношення до занять, щоб І в подальшому створювати більш і сприятливі умови.

ЧИМ І ЯК ЗАЙМАТИСЬ

Перш за все дорослий повинен точно знати яку вправу він хоче вив­чити з дитиною, як буде її виконувати і що хоче тим досягнути. Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв’язку з чим вони поділяються на 5 основних груп.

До першої групи входять вправи, спрямовані на відпрацювання пра­вильної постави, правильного пол­оження голови, плечей, інших частин тіла. Подібні вправи називаються оз­доровчими (хоча і решта вправ мають велике гігієнічне значення], саме ті ; рухи сприяють правильному фізичному розвиткові. Особливу увагу слід приділяти правильному виконанню вправ, щоб досягти необхідного розпрямлення спини, розтягування відпо­відних м’язів. Батьки перш за все по­винні продемонструвати вправу дити­ні, щоб вона бачила як правильно іі виконувати, а потім допомогти дитині засвоїти нові рухи.

До другої групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток сприт­ності, гнучкості, швидкості реакції і ви­конуються зі страхуванням. Щоб за­безпечити повну безпеку при виконанні цих рухів, дорослі повинні бути дуже уважними і обережними. Так як і батьки зацікавлені в тому, щоб розви­нути у дитини сміливість, вміння переборювати страх викликаний незвичними положеннями тіла (наприклад, головою вниз) або швидкими змінами поз (при перекиданні і розгойдуванні дити­ни) слід терпляче вчити її орієнтуватись в незвичних положеннях, доки вона не перестане боятись і не буде з радістю повторювати акробатичні вправи. В цих випадках, як правило, використо­вуються методи заохочення і повтор­ного виконання вправ доти, поки дити­на їх повністю не засвоїть.

Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки і інше. Щоб ці природні рухи були більш цікавими для дітей, їх об’єднують іграми з простими прави­лами. Таким чином, дитина вчиться дисциплінованості і уважності. Не­обхідно також навчити правильно сприймати поразки (оскільки не всі можуть бути першими).

Для проведення ігор необхідний ко­лектив: дитина грає з батьками, або з старшими братами і сестрами.

До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або в приміщенні. Тут дуже важлива винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві пере­шкоди для перелізання, перестрибу­вання і розгойдування, які б збагатили руховий запал дитини. Бажано кож­ного дня готувати для дитини в квар­тирі цікаву доріжку перешкод, щоб во­на змогла позмагатись в спритності, швидкості реакції, засвоїти різні рухи (перелізти через ліжко, перестрибу­вати через перешкоду із іграшок і т.п). В цих вправах важлива не стільки точність виконання, скільки швидкість адаптації до незвичних умов.

П’яту групу складають музикаль­но-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усві­домлене виконання рухів і поєднання рухів з ритмом віршів, пісень і музики. Крім того, ці вправи сприяють і естетичному вихованню дитини. Вона спо­чатку вчиться слухати музику і розуміти її характер (сумна — весела, швидка — повільна), а потім природно поєднувати рухи з музикою.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ЗАНЯТЬ

Кожна вправа, яку ви виконуєте з дитиною повинна бути правильно вибрана, щоб запобігти будь-якій травмі або розладу здоров’я. Тому звернімо увагу на основні правила безпеки, які слід обов’язково виконувати при вихованні у дитини сміливості.

  1. Піднімаючи дитину ніколи не тримай­те її тільки за кисті рук, а обов’язко­во за передпліччя, поскільки кіст­ки, м’язи і сухожилля ще недостат­ньо міцні. Найбільш безпечно під­тримувати дитину за стегна. При виконанні акробатичних вправ ду­же важливим є положення рук до­рослого. щоб попередити мож­ливість отримання травми хребта і голови.

  2. Кожну нову вправу засвоюйте повільно, постійно підтримуйте дити­ну, щоб вона відчувала впевне­ність. В подальшому можна при­скорити темп виконання вправи і повільно виключити допомогу ди­тині, щоб вона якомога швидше виконала цю вправу самостійно. Постійно підстраховуйте дитину, готуйтесь в разі необхідності швид­ко її підхопити.

  3. Навчайте дитину бути уважною підчас занять, щоб вона сама турбу­валась про безпеку. Більш складні вправи і стрибки слід завжди виконувати на м’якій підстилці (ковд­рі, килимі, матраці, траві).

  4. Тривале утримання складних поз вранньому віці недопустиме, через 1 -2 секунди необхідно повернути дитину в вихідне положення. Кра­ще декілька разів повторити вправу.

  5. Висіння тільки на руках у дошкіль­ному віці небезпечне, поскільки воно дає надмірне навантаження на суглоби і весь плечовий пояс. З тих самих причин не дозволяйте дитині розгойдуватись при висінні, наприклад на кільцях.

  6. Не дозволяйте дитині залазити ви­ще того рівня, на якому можна її дістати — максимально до 2,2 м. Тільки тоді, коли ця навичка буде досконало засвоєна (наприклад, по нахилених сходах), можна доз­волити дитині старшій від 3-х років самостійно залазити вище.

  7. Ніколи не використовуйте для зма­гань найбільш небезпечні вправи. Завжди виконуйте їх повільно і зо­середжено, щоб в дитини не пос­лабилась увага, а ви не робили б похибок при страхуванні.

  8. Уникайте рухів, при яких дитина за­надто прогинається в попереко­вому відділі, так як більшість дітей потребують виправлення цієї час­тини хребта.

ЯК ПІДГОТУВАТИ МІСЦЕ І ІНВЕНТАР ДЛЯ ЗАНЯТЬ

Приміщення, де ви займаєтесь з дитиною завжди слід добре провітрю­вати, обов’язково відкриваючи вікна, а зимою — хоча б кватирку. Приміщення повинно бути чистим, відносно теплим (16-18°С) і добре освітленим. Щоб запобігти травма­тизму, необхідно забрати предмети, що заважають рухатись або можуть розбитись; достатньо місця повинно відводитись для виконання акроба­тичних вправ і рухливих ігор. Для пом’якшення ударів під час стрибків найкраще використовувати чистий килим. На вулиці м’який килим за­мінить трав’яний газон або пісок.

Слідкуйте за тим, щоб діти не бігали і не стрибали на асфальті, бетоні або кахельних покриттях: необхідний еластичноий прошарок, і ні в якому разі він не повинен бути твердим.

На жаль, в сучасних квартирах не­має умов для повноцінного рухового розвитку дитини, тому батькам слід створити необхідні умови для занять на вулиці.

Пам’ятайте, чим краще ви навчите дитину радіти рухам і спілкуванню з природою, чим менше вона буде роз­бещена комфортом, який породжує бездіяльність і лінощі, тим краще ви підготуєте її до самостійного життя.

А.Г.Киселевич, кандидат медичних наук, доцент