Методика та особливості організації спостережень

«Методика та особливості організації спостережень з дітьми усіх вікових груп»

Тип консультації: груповий

 

Будь-яке спостереження – це пізнавальна діяльність, що вимагає від дітей уваги, зосередженості, розумової активності, тому воно може тривати недовго. Під час спостереження педагогічне спілкування вихователя з дітьми набуває пізнавального характеру: педагог ставить чіткі, конкретні запитання, стимулює дітей до пошуку інформації, вислуховує їхні відповіді, доброзичливо реагує на кожне повідомлення. І головне – хвалить за правильну відповідь, схвальними словами стимулює подальший пошук інформації. Цикли спостережень, що супроводжуються пізнавальним спілкуванням вихователя з дітьми, розвивають у дітей спостережливість, стійкий інтерес до природи, формують чіткі конкретні уявлення про морфо-функціональні особливості рослин і тварин та їхні взаємозв’язки із середовищем. У процесі організації та проведення спостережень увагу дітей зорієнтовують на виділення найістотніших ознак, особливостей, властивостей об’єктів природи.

Окремо взяте спостереження – це короткий (5 – 12 хвилин) педагогічний захід пізнавального характеру, який проводиться з невеликою групою (4 – 7 ) дітей у куточку природи або зі всією групою чи підгрупою на ділянці. Залежно від їхнього змісту спостереження можна проводити під час різних режимних моментів: до та після сніданку, на прогулянці, перед обідом і ввечері. Наприклад, спостереження за особливостями харчування тварин завжди проводять вранці, оскільки тоді можна спостерігати за зголоднілими тваринами, а тримати їх без їжі до обіду – не гуманно. Спостерігати за тим, як сплять рибки, птахи, звичайно, варто звечора, у сутінках. Спостерігати за тим, як хом’ячок охоче поїдає морквину, принесену дітьми з вулиці, слід після прогулянки.

Під час спостережень необхідно навчати дітей розрізняти і називати тварин, виокремлюючи їх характерні особливості. Бажано, щоб під час спостережень діти не розмовляли, не грали, маніпулюючи предметами. Оптимальний час для інтенсивної розумової діяльності дітей – від 3 до 10 хв. Необхідно скласти для дітей перелік обов’язкових правил поведінки під час спостережень: самостійно обрати зручне для себе місце і положення; не заважати іншим; сидіти тихо, спокійно спостерігати за об’єктами, що цікавлять, слухати музику. Для виховання витримки, самовладання, здатності до самоврядування також можна використати психотренінгові вправи «Вітер-вітерець», «Послухаємо тишу», «Шум води» та ін.

Упродовж навчального року можна проводити такі цикли спостережень:

  • за квітучими рослинами на ділянці та піском у пісочниці (вересень);

  • за акваріумними рибками (жовтень – листопад);

  • за ялинкою, вечірнім небом (грудень);

  • за зимуючими птахами на ділянці та птахами в клітці (січень – лютий);

  • за зростанням цибулі на підвіконні, гілками дерев у вазі (лютий – березень);

  • за пробудженням рослин на ділянці (квітень – травень);

  • за сонечком (у весняно-літній період).

У повсякденні систематично проводять спостереження за погодою: один тиждень щомісячно діти щодня розглядають небо, уточнюють характер опадів, наявність вітру або його відсутність, за одягом визначають, настільки тепло чи холодно.

Метою спостереження є формування у дітей уявлень про тварин і рослин як про об’єкти, виявлення взаємозв’язків у природі. Залежно від предмета, об’єкта чи явища впродовж підготовки та організації спостереження необхідно виділяти:

  • ознаки чи властивості, що створюють найяскравіший образ предмета;

  • структурні компоненти об’єкта, функціонування яких обумовлюється впливом зовнішніх і внутрішніх факторів;

  • єдність предмета спостереження з природним довкіллям, спільністю людей, із конкретною людиною, групою дітей.

Опорними структурними компонентами спостереження можуть бути:

  • демонстрація предмета, явища чи об’єкта природи;

  • самостійне сприйняття їх дітьми, коментарі та висловлювання за змістом сприйнятого;

  • подальше сприйняття згідно із запропонованою схемою спостереження чи планом запитань;

  • простий синтез сприйнятого, тобто узагальнення й моделювання в уяві ситуації, з якої об’єкт спостереження може бути віднесений до певного природного поняття, категорії чи класифікації.

Спостереження розподіляють за видами:

– спостереження за схемою, запропонованою вихователем;

– спостереження, яке спрямовується запитаннями вихователя;

– спостереження, яке спрямовується вказівками вихователя, що коригують дії та сприйняття дітей.

Процес спостереження можна поділити на чотири етапи, кожний з яких допомагає досягти мети всього спостереження.

Перший етап – підготовчий. Мета – викликати цікавість до об’єкта спостереження.

На першому етапі проводиться бесіда:

– за чим вони будуть спостерігати;

– які відомості про об’єкт спостереження діти вже отримали раніше;

– на що треба звернути увагу.

Варто показати дітям відповідні ілюстрації, підготувати їх до сприйняття об’єкту.

Другий етап – початок спостереження. Мета – спрямувати увагу дітей на спостереження, підтримувати їхню цікавість до об’єкту.

 Увагу дітей молодшого дошкільного віку треба спрямовувати у потрібному напрямі за допомогою застосування елементів несподіваності, сюрпризності. Діти старшого дошкільного віку вже здатні зосереджувати увагу на об’єкті спостереження за допомогою вольових зусиль, розумового напруження. Спонукати їх до цього можна, використовуючи художню літературу, ілюстрації, запитання. Такі прийоми розраховано на те, щоб поставити дітям завдання, спрямувати в потрібному напрямі весь процес його розв’язання, утримати увагу дітей на об’єкті спостереження.

Третій етап – основний. Мета – дослідити об’єкт та сформувати чітке уявлення про нього. На цьому етапі важливо показати прийоми та послідовність дослідження, допомогти їх засвоїти.

Четвертий етап – заключний. Мета – підбити підсумки, закріпити уявлення, отримати під час спостереження, оцінити способи дослідження.

Використання поетапного спостереження, навчання дітей прийомів дослідження є основою роботи зі збагачення дошкільників екологічними знаннями та уявленнями. Розвиток спостережливості в дітей старшого дошкільного віку вдосконалюється у процесі організованого навчання.

Використання поетапного спостереження, навчання дітей прийомів дослідження є основою роботи зі збагачення дошкільників екологічними знаннями та уявленнями. Розвиток спостережливості в дітей старшого дошкільного віку вдосконалюється у процесі організованого навчання.

Рекомендована схема спостереження за рослинами:

назва (цікаві відомості, пов’язані з назвою);

– класифікація (дерево, чагарник, трав’яниста рослина);

– зовнішній вигляд, частини, призначення;

– умови, необхідні для росту та розвитку;

– середовище життєдіяльності;

– відтворення;

– значення у житті людини;

– правила поведінки у природі.

Рекомендована схема спостереження за живими істотами:

назва (цікаві відомості, пов’язані з назвою);

– зовнішній вигляд, особливості;

– класифікація (комахи, риби, птахи, тварини);

– засіб пересування;

– їжа;

– середовище життєдіяльності;

– відтворення;

– взаємозв’язок у природі;

– значення у житті людини;

– правила поведінки в природі.

Структура спостереження, яке спрямовується запитаннями вихователя:

  • пропозиція розглянути предмет, об’єкт, явище;

  • повідомлення найцікавішого фрагменту інформації про нього, зацікавлення дітей;

  • визначення основних дій та плану сприйняття предмета;

  • здійснення детального аналізу спостережуваного за запитаннями дітей, які вихователь відраз впорядковує відповідно до спроектованої заздалегідь концепції;

  • синтез, узагальнення всієї інформації про спостережуване в єдине ціле, спрямованість якого має екологічний сенс, значення для дитини й для природи.

Структура спостереження, яке спрямовується вказівками вихователя:

  • доведення доцільності спостереження з орієнтуванням на кінцевий результат – чого за цим варто спостерігати?;

  • пригадування вимог до послідовності опису спостережуваного об’єкта; доповнення опису дітей за допомогою опосередкованих прийомів;

  • уявне моделювання ситуації із застосуванням об’єкта спостереження в різних сферах життєдіяльності людини;

  • визначення можливого впливу об’єкта на природне довкілля;

  • пізнання прихованих ознак спостережуваного об’єкта в нових змодельованих або уявних умовах.

Упродовж усього навчального року діти разом з вихователем щодня доглядають за мешканцями куточками природи. У ранкові години вихователь залучає дітей до спільної діяльності, форми та організація якої змінюються відповідно до вікової групи.

Під час спілкування педагог повинен обов’язково знайти можливість похвалити дитину, причому не одноразово, а кілька разів упродовж усієї діяльності: на початку похвала надає дитині впевненості в собі, потім – це похвала-підтримка, наприкінці – підсумок доброго вчинку дитини.

Заповнення календаря природи – це ще одна справа повсякденної діяльності, яка поєднується зі спостереженнями. Вихователь разом з дітьми регулярно фіксує погоду і стан живої природи. У молодшій і середній групах дорослий після прогулянки допомагає дітям відшукати картинки з явищами природи, які ті спостерігали на вулиці. Разом вони одягають ляльку – так само, як діти були одягнені під час прогулянки, «випускають» її погуляти. У старшій групі вихователь навчає дітей знаходити і замальовувати у календарі дні тижня, спеціальними значками позначати погодні явища, зображувати дерево чи покрив землі відповідно до їхнього сезонного стану на цей момент.

Під час зимової підгодівлі пернатих друзів вихователь використовує календар спостережень за птахами: молодші дошкільники знаходять картинки із зображенням птахів, яких бачили на ділянці, а старші позначають цих птахів у календарі значками відповідного кольору.

Ще один вид календаря – це малюнки, що послідовно відображають зростання якої-небудь рослини. Це можуть бути: цибулина, посаджена у воду; гілочки з дерева, поставлені наприкінці зими у вазу для спостереження за розпусканням бруньок, розгортанням молодих листочків; пророщене насіння городньої культури або квітки. У  всіх випадках малюнки, зроблені через однакові інтервали часу, відображають послідовність розвитку рослини, його залежність від зовнішніх умов життя.

Навчаючи дітей працювати з календарем, вихователь провадить пізнавальне спілкування з дошкільниками: показує, де і що треба зобразити, пояснює, виправляє, доброзичливо допомагає їм.

Батьки також не повинні обмежувати пізнавальну активність дітей. Вони не повинні залишати без відповіді жодне дитяче запитання. Слід відповідати на них не стільки докладно, скільки радісно, з ентузіазмом і задоволенням. Це стимулюватиме прагнення малюка запитувати й надалі. Варто підтримувати бажання дитини пізнавати навколишню дійсність, заохочувати до цього. Нехай батьки використовують кожну нагоду, коли дитина виявляє своє здивування, пояснити невідому їй подію, явище, предмет.

 

Список використаної літератури:

  1. Журнал «Вихователь-методист дошкільного закладу», №6 червень 2009.

  2. Журнал «Вихователь-методист дошкільного закладу», №8 серпень 2009.

  3. Журнал «Вихователь-методист дошкільного закладу», №7 липень 2009.

  4. Журнал «Вихователь-методист дошкільного закладу», №9 вересень 2014.