Сюжетно-рольова гра – школа моралі

Сюжетно-рольова гра – школа моралі для дитини дошкільного віку

Тип консультації: груповий

 

У грі дитина активно пізнає навколишній світ, стосунки між людьми, правила і норми поведінки, усвідомлює свої можливості, взаємозв’язки з іншими тощо.

За допомогою гри дитина оволодіває:

  • усією системою людських взаємин – спочатку на емоційному, а потім на інтелектуальному рівні;

  • способами практичної і розумової діяльності;

  • великим діапазоном людських почуттів;

  • поняттями «добро» і «зло», вчиться їх розрізняти;

  • морально-етичним нормам, виробленим людством.

Недарма Василь Сухомлинський порівнював гру з великим світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ.

Якщо у реальному житті дошкільники здебільшого орієнтовані на спілкування з дорослими, то у грі вони взаємодіють насамперед одне з одним. Взаємодія з однолітками є одним з важливих чинників для формування морально-етичних рис особистості, оскільки така взаємодія не лише сповнює життя дітей новими враженнями, але й є джерелом їхнього власного соціального досвіду. Вона впливає на розвиток подальших стосунків малюків з людьми, які їх оточують. Так  уже з двох років діти вступають у соціальні стосунки між собою: спілкуються одне з одним на зрозумілі для них мові слів і жестів, діляться іграшками, проявляють співчуття, якщо товариш упав або забився тощо. Разом з тим, діти раннього віку граються поряд, бо ще не вміють гратися разом. Намагання вступити у взаємодію з ровесниками часто закінчується невдачею: діти штовхаються, смикають одне одного за волосся. Це зрозуміло, адже малюки ще не вміють погоджувати свої дії з діями інших. Але якщо навіть одна дитина починає виконувати елементарні ігрові дії, наслідуючи дорослих, то інші діти починають цікавитися ними.

З огляду на ці особливостям дорослим необхідно створювати умови для формування у дітей раннього віку доброзичливих стосунків з ровесниками, уміння входити в контакт з однолітками, виявляти емоційно-позитивні дії щодо інших дітей.

Разом з тим, педагог має пам’ятати, що безпосередній вплив на дитину з його боку, безумовне і бездумне підкорення дитини вказівкам дорослого не сприяють виробленню у неї навичок морально-етичної поведінки. Такі навички формуються лише тоді, коли діти дошкільного віку самі обирають тему гри, розгортають її сюжет, керуючись власним досвідом, реалізуючи у грі прагнення долучитися до життя дорослих. У грі діти з власної ініціативи вступають у різні контакти між собою, здебільшого самостійно будують свої стосунки. Якщо ігрова діяльність дитини є вільною і невимушеною, такою, що вийшла за межі тиску з боку дорослих, ігрові відносини вступають у ролі добровільних тренувань, шляхом яких дитина засвоює морально-етичні норми поведінки.

Саме створюючи умови для виникнення гри у процесі якої дитина без прямих педагогічних впливів засвоює норми людських взаємин, моральні цінності, вихователь найбільш ефективно впливає на процес формування морально-етичних рис особистості.

 

Школа довільної поведінки

 

Однією з характерних особливостей сюжетно-рольових ігор є довільність ігрових дій, які підпорядковані спільним ігровим інтересам. Як зазначав видатний психолог Лев Виготський, у грі діти діють шляхом найменшого опору, тобто роблять те, чого їм найбільше хочеться. У той самий час вони навчаються діти шляхом найбільшого опору, оскільки підкорення правилам і відмова від імпульсивної поведінки у грі – шлях до максимального задоволення. Виконуючи прийняті ролі, діти намагаються по-своєму відтворити дії, взаємини дорослих, підкорюються обумовленим роллю правилам поведінки. Отже, щоб задовольнити головне бажання – діяти як дорослі, дітям необхідно підпорядковувати свою поведінку правилам, дотримуватися яких вони мають відповідно до своїх ролей у грі.

Саме під час вільної від усякого тиску діяльності поведінка дітей зазнає істотної перебудови: вона стає довільною. Під час виконання ролі зразок поведінки, закладений у ній, стає одночасно еталоном, з яким діти порівнюють власну поведінку і контролюють її. Таким чином, у грі діти виконують одночасно дві функції: грають свої ролі та контролюють свою поведінку. Не зважаючи на те, що у дошкільників функція контролю ще недостатньо міцна і потребує заохочення з боку учасників гри, ми все ж уже можемо спостерігати її зародження у грі, що й дає змогу вважати гру школою довільної поведінки.

Довільність активності дітей у грі проявляється у самостійному виборі теми гри, у плануванні її ходу, у виборі засобів для здійснення ігрового задуму, в узгодженні своїх дій з діями однолітків, у виявлення зусиль під час переборювання труднощів тощо.

Педагогу слід втручатися у гру дітей лише тоді, коли він спостерігає чиєсь недбале ставлення до іграшок, грубе поводження з товаришами по грі тощо. Адже такі дії дітей не сприяють засвоєнню ними морально-етичних норм і потребують корекції.

 

Сюжетно-рольова гра – чинник засвоєння морально-етичних норм.

 

Дітей дошкільного віку надзвичайно приваблює світ дорослих. Однак неможливість включатися в «доросле життя» спонукає їх реалізувати свої інтереси через різноманітні сюжети рольових ігор. Дошкільники розігрують знайомі події, учасниками яких вони могли бути або які вони могли спостерігати у сім’ї, групі дитячого садка, у дворі чи на дитячому майданчику, а також сюжети художніх творів, фільмів, мультфільмів. Таким чином діти реалізують у грі свої знання та уявлення про життя. Це може бути правильна чи викривлена інформація, мрії, сподівання, жахи і навіть болісні спогади.

Але будь-який сюжет завжди містить у собі інформацію про діяльність людей, їхні вчинки, поведінку, що й зумовлює виховне значення як сюжетного аспекту гри, так і самої ролі. Діти, беручи на себе ролі дорослих, творчо відтворюючи в ігровій діяльності їхнє життя та діяльність, моделюючи ті стосунки, які вони спостерігали, активно оволодівають морально-етичними нормами життя у суспільстві.

За твердженням Лева Виготського, у грі діти щохвилини відмовляються від своїх швидкоплинних бажань на користь виконання взятих на себе ролей. Розігруючи певні ролі, діти самі виділяють ті правила і норми поведінки, які чинні в їхньому оточенні, і роблять їх правилами власної ігрової поведінки, намагаються втілити у грі ту поведінку, яку вони прийняли за зразок.

Оскільки головною складовою ігрової ролі є норми поведінки, властиві дорослим, під час гри діти потрапляють у світ правил і норм людських стосунків, які стають джерелом морально-етичного розвитку самих дітей.

Визначальним для вибору не лише сюжетів, але й, насамперед, змісту гри є соціальні умови, в яких зростає дитина. Діти відображають в іграх своє розуміння суспільних ролей і стосунків. Так, з власного досвіду, вони знають, що відбувається в їхніх сім’ях: хто готує їжу, хто прибирає, хто ходить на роботу; як поводяться члени родини – спокійно розмовляють чи сперечаються, сваряться. Приймаючи роль дорослого, дитина тим самим бере на себе відповідальний спосіб поведінки, властивий цьому дорослому.

Звичайно, у реальному житті чи в телевізійних передачах діти бачать не лише хороших людей і хороші вчинки. Тому не дивно, що іноді героями дитячої гри можуть стати п’яниці, хулігани, бандити… У такій грі не може бути й мови про засвоєння морально-етичних норм. Зважаючи на те, що ігрові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини, педагогам необхідно бути уважними щодо ігор, що їх обирають діти, оскільки вигадана дітьми гра може зовсім не збігатися з виховною метою. І хоча ініціатива вибору гри має належати дітям, завдання вихователя – тактовно відволікти їх від недоречної гри, зацікавити іншою темою.

 

Суспільні стосунки: реальні та ігрові

 

Слід пам’ятати, що в ігровій діяльності дітей дошкільного віку існують дві форми суспільних стосунків: реальні, що виникають між дітьми у процесі гри, та ігрові, які діти відтворюють, керуючись взятими на себе ролями чи правилами гри. Реальні й ігрові стосунки тісно пов’язані, але не тотожні. Іноді сюжет гри відзначається високоморальною рольовою поведінкою, однак моральний рівень реальних взаємин дітей у грі – невисокий. діти можуть ображати одне одного, сваритися через атрибути, невиконання кимось правил гри тощо.

Як показали психолого-педагогічні дослідження, гра не виконує свого призначення зі збагачення  морально-етичного досвіду щодо тих дітей, які на фоні динаміки ігрових дій і подій недостатньо виділяють для себе партнера по грі, не беруть до уваги для себе партнера по грі, не беруть до уваги сферу його потреб, бажань та переживань. Тому педагогу слід заохочувати дітей до доброзичливих стосунків у грі, формувати у них розуміння, що саме так можна отримати найбільше задоволення від гри.

Реальні стосунки, що виникають між дітьми у процесі гри, залежать від рівня сформованості у дітей таких «якостей суспільності», як доброзичливість, повага й уважне ставлення одне до одного, взаємодопомога, співчуття, відповідальність, тобто якостей, які забезпечують відповідний морально-етичний рівень ролі, обмінюватися інформацією, планувати суспільну діяльність. У грі діти легше налагоджують контакти між собою, поступаються одне одному, підпорядковують свої дії спільним інтересам. Тому педагог має створювати умови, які сприяли б пробудженню у дітей в процесі гри почуттів симпатії, поваги до товаришів, задоволення від турботи про інших. Саме така гра є школою моралі, оскільки сформовані в ній моральні якості впливають на поведінку дітей у реальному житті.

Отже, щоб гра, насамперед сюжетно-рольова, дійсно стала для дітей школою моралі, причому моралі не уявної, а реальної, якою керуються у своїх діях, педагогу необхідно пам’ятати і враховувати у своїй роботі, що:

  • цінність тієї чи іншої гри визначається тим, які форми суспільної поведінки вона прищеплює, які моральні якості дітей активізує;

  • гра має розв’язувати загально виховні завдання, серед яких першочерговими мають бути завдання морально-етичного виховання і розвитку, формування суспільних якостей дітей;

  • на перший план у грі треба висувати не дидактичну мету, а засвоєння морально0етичних норм спілкування, поведінки людей;

  • гра має викликати позитивні емоції та переживання;

  • ролі, які обирають і виконують діти, мають бути сповнені морально-етичним змістом;

  • під час гри діти повинні постійно орієнтуватися на своїх ровесників, сферу їхніх потреб і переживань.

 

Позитивні почуття – запорука розвитку морально-етичних якостей дитини

 

Поведінка дітей залежить не лише від сюжету гри, ролей, які вони виконують або від рівня розвитку «якостей суспільності», але й від того, наскільки діти задоволені грою. Для розвитку морально-етичних якостей важливо, щоб почуття, які переживають діти під час гри, були позитивними. Викликані змістом гри благородні почуття і прагнення не повинні руйнуватися егоїстичними мотивами, образами, несправедливими діями окремих її учасників. Щоб запобігти негативній поведінці дітей під час гри, слід ознайомити їх з правилами чесної гри. Варто наголосити: знання дітьми цих правил важливе, але не менш, а то й більш важливим є розуміння необхідності їх дотримання. Тому насамперед завдання педагога полягає у формуванні у дітей дотримуватися правил чесної гри.