Заняття з фізкультури на свіжому повітрі

«Здоров’язбережувальний підхід під час

проведення занять з фізкультури на повітрі»

Міцне здоров’я — важливе підґрунтя успішного всебічного розвитку дитини і розкриття її особистісного потенціалу. Однак, на жаль, ситуа­ція щодо стану здоров’я юного покоління в Укра­їні невтішна. Несприятливі екологічні, соціально-економічні, політичні, побутові та психологічні умови життя, матеріальна скрута, незбалансоване харчування в родині — все це негативно познача­ється на здоров’ї малят. До того ж, на погіршен­ня стану здоров’я, затримку фізичного розвитку впливає недостатня рухова активність дітей, пов’язана передусім із сучасним “малорух­ливим” стилем життя їхніх батьків. Водночас збільшується інтенсив­ність навчально-пізнавальної діяльності. За цих умов, надзвичайної ваги й актуальності набуває проблема зміцнення, поліпшення здоров’я до­шкільнят, широке впровадження в освітній процес здоров’язбережувальних технологій.

Важливу роль у розв’язанні цієї проблеми відіграють фізкультурні заняття на свіжому повітрі. Їх можна проводити на ігровому майданчику, спе­ціально обладнаному фізкультурному майданчику, у зеленій зоні дитсадка чи сусіднього парку тощо. Фізичні навантаження у поєднанні з дією чинників зовнішнього середовища сприяють підвищенню іму­нітету дітей, адаптації організму до умов довкілля.

Мета фізкультурних занять на повітрі — оздоров­лення дітей, розвиток у них рухових умінь та нави­чок, формування фізичних характеристик, зокрема витривалості, що сприяє розширенню функціо­нальних можливостей серцево-судинної, дихальної систем, підвищенню працездатності і зміцненню здоров’я дітей загалом. В умовах більшого просто­ру швидше закріплюються рухові навички, значно зростає амплітуда рухів, їхня інтенсивність, що дає змогу збільшувати фізичне навантаження.

Правильно організовані заняття на свіжому повіт­рі забезпечують їхню високу моторну щільність.

Фізкультура на користь у різну погоду. Організація фізкультури за межами приміщення залежить від пори року, погоди, вікових та індивідуальних особливостей дітей тощо.

У теплу пору фізкультурне заняття на повітрі проводиться через 15-20 хв після початку про­гулянки (рухова активність має починатися після адаптації організму до погодних умов). У холодний період такі заняття доцільно проводити наприкінці прогулянки, щоб по закінченні діти швидко зайшли в приміщення. Також важливо, коли тепло, навчити дітей вправ на шикування та перешикування, щоб у холодну пору вони могли швидко орієнтуватися у просторі, узгоджено рухатися, чітко виконувати вка­зівки вихователя.

Несприятливі погодні умови негативно вплива­ють на загальний стан і працездатність дітей. Тому в спекотну погоду не слід пропонувати дітям ви­конувати складні координаційні рухи, вправи на ува­гу, бажано зменшити кількість пробіжок. За умови високої вологості повітря варто добирати впра­ви, що стимулюють активність дітей. Коли надворі хмарно й похмуро, проводьте сюжетні ігри та впра­ви, які найбільше зацікавлюють малят і викликають у них емоційний підйом.

Біг надворі — запорука здоров’я. Обов’язковою складовою фізкультурного заняття на свіжому повітрі є біг (у середньому — 5 пробі­жок). Різні види бігу (біг у повільному темпі, біг у середньому темпі, швидкий біг) мають комплексний позитивний вплив на фізичний розвиток та оздо­ровлення дитячого організму. Фізичне навантажен­ня під час бігу легко дозувати, змінюючи швидкість, тривалість руху та відстань.

Повільний біг є важливим засобом формування у дітей витривалості. Під час повільного бігу діяльність дихальної і серцево-судинної систем повністю за­безпечують потребу організму в кисневі. Тож, у разі систематичного повторення таких пробіжок покра­щується узгодженість роботи серцево-судинної і дихальної систем, від яких залежить рівень роз­витку витривалості, підвищуються можливості орга­нізму дітей. Щоб навчити дітей повільного бігу, треба постійно прискорювати їхню ходьбу, в результаті чого настає момент, коли бігти легше, ніж іти.

Біг у середньому темпі потребує значного по­стачання киснем м’язів та органів, що стимулює роботу легень, покращує рух крові, забезпечує регулярне чергування скорочення та розслаб­лення м’язів.

Швидкий біг сприяє розвитку в дітей сприт­ності, витривалості, швидкості реакції. До­ведено, що швидкість бігу дошкільнят з дорослішанням підвищується через збільшення не частоти, а довжини їхніх кроків. Тому для збіль­шення навантаження варто пропонувати дітям біг з високим підніманням колін, закиданням ніг назад, біг по розмітках, через перешкоди тощо. Вправляти дітей у бігові в швидкому темпі допомагають різноманітні рухливі ігри.

При плануванні різних видів бігу важливо вра­ховувати рівень розвитку загальної витривалості дітей певної вікової групи. Тож протягом першого місяця занять варто пропонувати вихованцям пробігати лише половину рекомендованої дистанції. Упродовж другого місяця малюки вже можуть бігти всю дистанцію, але лише в повільному темпі. Швидкий і середній біг проводиться на півдистанції. Водночас у заключній частині заняття тривалість повільного бігу не повинна перевищувати 1-1,5 хв.

Загальнорозвивальні вправи — і корисні, і цікаві. Під час виконання дітьми загальнорозвивальних вправ у прохолодні дні має бути якнайменше зупи­нок, пауз, пояснень, показу, по-перше, аби не зни­жувати їхню ефективність, по-друге, щоб “розігріті” від фізичних навантажень малюки не переохолоджу­валися. Тому зазвичай педагог обирає вправи, вже відомі дітям або подібні до них. Вихователь називає вправу, діти стають у вихідне положення і виконують її разом з вихователем та самостійно. Так само й рухливі ігри пропонуються ті, що були розучені ра­ніше. Такі ігри і вправи діти, зазвичай, розучують на заняттях в приміщенні чи під час прогулянок.

Взимку загальнорозвивальні вправи, як правило, не виконуються. У цей час для підготовки організму до більшого м’язового навантаження можна про­понувати притоптування, присідання, підскоки, по­плескування під час ходьби чи повільного бігу.

Тренувальний ефект фізкультурного занят­тя на свіжому повітрі залежить від правильного регулювання дихання дітей. Під час виконан­ня дітьми фізичних вправ слід звертати увагу на поєднання рухів з диханням (піднімання рук угору, відведення в сторони, випрямлення, проги­нання тулуба поєднуються з вдихом, а зведення, опускання рук, нахили, повороти тулуба — із види­хом). При цьому не треба жорстко регламентува­ти дихання дітей, даючи команди “вдих”, “видих”, оскільки дихання — рефлекторний акт, а також регулюється самими рухами, що розширюють або звужують грудну клітку.

Упродовж заняття діти виконують різні види бігу, спортивні вправи та ігри, тобто мають досить ве­лике фізичне навантаження. Цілком логічно, що під час виконання інтенсивних рухів діти дихають ро­том. Дихання ротом дозволяє їм швидше ліквідува­ти кисневу недостатність, спричинену інтенсивною руховою діяльністю. Чергуючи вправи більшої і мен­шої рухливості, педагог має стежити за тим, щоб діти чергували дихання ротом і носом. Таке чергу­вання потоків холодного і трохи зігрітого в носових ходах повітря в обмежених дозах є загартувальним засобом для дітей. Варто також систематич­но пропонувати вправи на відновлення дихання.

Украй важливо правильно організовувати фіз­культурні заняття на повітрі, дотримуючись вищенаведених рекомендацій.

Пам’ятаймо! Заняття з фізичної культури на свіжому повітрі матиме тренувальний та оздоров­чий ефект за умови дотримання типової структури заняття, передбачення та регулювання фізично­го, психічного, емоційного навантаження, забез­печення позитивного психоемоційного стану дітей та високої моторної щільності заняття, правильного планування фізичних вправ, використання фізкультурного обладнання, врахування пори року, кліма­тичних умов, дотримання вимог до одягу та взуття (спортивна форма і взуття).